27.12.03
Под грушей состоялось традиционное новогоднее кваканье Старых жаб.
Присутствовали: Жолонко, Авраменко - 2 шт. (прекрасная половина этого
тандема некогда носила фамилию Данченко), Примак, Медведь, Федюшина,
Павлюк, Вахницкий, Руссаковский, а также Олег Омельянчук, неизменно
из года в год примазывающийся к этому мероприятию.
В качестве культурной программы участникам кваканья было предложено
восхождение на Восток, а также созерцание попыток парапанеристов
попрыгать с запада при сильном южном косяке.
14.12.03
Люда Гунько:
На горе было более, чем мокро, и с каждой минутой становилось все мокрее и мокрее.
По этой причине пробежки учлетов были свернуты, хотя Пашка и сопротивлялся,
пытаясь "бегать" Дашу когда народ уже активно собирал вещи.
07.12.03
by Sancho:
Метеорологи також помиляються...
причому кожного дня...
Вранці перед автобусом зібралось приблизно 10 штук учльотів. Очікування
хоча б якоїсь частини інструкторів не дало результату, але народ таки
вирішив поїхати на гору, незважаючи на прогноз gismeteo. Домовившись з
Тарасом ще в пятницю, ми таки вирішили поїхати в неділюна. Просто було
досить цікаво побачити 12 м/с на заході в Ходосівці. Зважаючи на
попередню цифру, не дуже надіялись на те що буде інструктор. Доречі
снігу на либідській ми не зустріли. Отож автобус пошурував... Цікавим є
те, що небо було надиво гарним... Чітко видно верхні і нижні хмаринки,
світло-світло синє небо.. Жодного натяку на сніг, тільки десь
далеко-далеко вихлопна труба заводу показувала сильний пн. вітер. На
зупинці в Ходосівці відчувались невеликі пориви вітру, в самому селі
біля ангару вітру взагалі не було 8(). Тож через гострий дефіцит
інструкторів взяли лише одну утешку. Добравшись до місця призначення ми
з Тарасом лишили народ збирати УТ, а самі полізли на гору. Так, саме
полізли, тому що 90% всього шляху тіло лишалось паралельним схилу, а
ноги з кожним кроком буксували, і приходилось загрібати траву тим шо
було дано природою...
На горі вздовж схилу з пн. на пд. ширяв облом ... Вітер досить рівний
5-6 м/с коливався в напрямку пн-зх. (45% до схилу)
А інсруктори ж то ,напевно, в теплі краї того...
Народ вже зібрав апарат тож ми спустились, скотились і згреблись вниз.
Знаючи що до приїзду нашого учльотського щастя польоти нам не світять
Тарас і Я вирішили вчити народ бігати і тримати апарат. Вітер був
північним з невеликим зх. косяком досить спокійним середньої сили.
Прийшло пару нових нелітаючих homosapiens які першими захопили апарат і
почали за нього активно триматись. В той час інший народ кидався білими
кульками в Машу і Дашу, бігав за ними і періодично валяв останніх по
землі, снігу і кущах...  В прцесі бігання учльотів в декого (в мене і
Макса) я помітив синдром консолі... срташну ``фобіію'' поломаної труби..
Проте народ досить грамотно реагував на різні звуки мене і Тараса і
обійшлось без дров, хоч були моменти коли ці самі ``поліна'' здавались
неминучими..
Гарненько відійшовши від всього натовпу вчили Дашу тримати апарат...
Вітер дедалі послаблювався, врешті пішов сніг, якась гидка ворона висіла
на кромці періодично каркаючи щось незрозуміле.. Вже проїхав другий,
третій n-тий автобус а щастя не з'являлось... Була ідея позвонити комусь
але всі телефони лишились у Києві. Зрозумівши що те саме щастя сьогодні
не прийде вирішили збиратись.. Але учльот виявився стійкий до низької
темпераратури. Останнім в естафеті тримання апарата була Даша. Тож ми з
Тарасом вирішили її замучити, ну в решті що це за учльот, що
пеовертається додому незамученим. Вітер на той час майже стих..
Добившись свого ми знову поповзли на гору, а народ лишився збирати УТ.
Дуло вже було західним., лише інколи поверталось на пн.зх. Вітер 4-5
м/с(), майже без поривів лише інколи дригаючись. Але раптово налетіли
білі мухи .. І ми всі разом пішли в ангар. Було десь 14.хх
Стоячи на зупинці було помічено параплан який намагався триматись на
кромці , але не тримався... За весь час на горі не було зафіксовано
жодного літаючого об'єкта......
(\|||/)
(- | -)
|
