28.11.2015
Олег Вовк:
Парив. Вперше.
Погода, як і обіцяли, була крутою. Вітер дув рівно і відносно сильно, тому я розумів, що сьогодні велика ймовірність на щось хороше - головне не упустити свій шанс. На що я й налаштувався. Ще перед першим польотом напівжартома озвучив думку про те, що сьогодні я точно на торт налітаю. Забігаючи наперед скажу, що таки налітав... потім догнав і ще раз налітав (ага, писав би я розповідь просто так).
І так, по порядку. Залазячи на Гору для першого польоту, я прокручував в голові все, що чув про паріння: крутити головою, розвертатись в плюсах, триматись поближче до кромки, триматись подалі від парапланеристів, крутитись біля старту попервах, етс. (ото чуйка чюяла!)
Коротше, заліз я на гору. Люда, яка розривалась між трьома стартами, якраз була там, на вершині, і була готова мене запустити. Перепочивши і підчепившись я був готовий до подвигу (Єхидний коментар від Марчука: Розумні люди казали, що «Если пилот идёт в полёт как на подвиг, то он к полёту не готов!»). Отримавши добро, я не вагаючись зробив крок вперед, в світ вируючих динамічних потоків, насиченого повітряного руху та агресивно налаштованих парапланів - коротше кажучи в стихію...
Так, епіку трохи нагнав, перейду до справи. Стартував непогано, в кокон заліз без проблем і повернув на південь. Апарат зразу підтримало і навіть підняло. По моєму, перші пару галсів я навіть був вище кромки, проте все-таки просів десь до рівня кромки(+-). Спочатку я було вирішив що вивалився з паріння... ага, якраз! Вже котрий раз розвертаючись над грушкою (там якраз підіймало) я зрозумів, що просто так не відпустить.
Коротше, непогано так пристроївся (як для мене). Трохи призвичаївшись, я почав розуміти переваги свого ешелону. Оскільки на своєму маршруті я був найчастіше трохи нижче всіх, мені довелось розминатись з кимось лише кілька разів, коли в плюсах підкидувало вище. В явних плюсах намагався здійснювати розвороти (якщо ніхто не заважав). З південним краєм гори було простіше, там завжди можна було розраховувати на "ліфт вгору", з північним напрямком було трохи складніше, траплялись навіть явні мінуси. Оскільки літав без приладу, покладатись лишалось лише на п'яту точку. Коли відчував, що явно піднімає і є простір для маневру - розвертався на південь і летів до грушки (не долітаючи трохи), де завжди можна було розраховувати на теплу зустріч від уже знайомих потоків. Одного галсу, чекаючи підходящого моменту навіть нормально так відлетів на північ, але таки зміг вернутись.
В певний момент, мені здалось, що майбуть для першого разу вистачить і я вирішив піти на посадку. Сів, до речі, так собі, але ми нікому не скажемо. До другого польоту я підійшов вже більш спокійно, адже вже загалом знав що робитиму. Проте просто так стартувати не вдавалось, кілька парапланів взяли в облогу старт і не пускали. Але момент таки вдалось виловити і стартувати.
Літав, в принципі, так як і першого разу. Але при одному розвороті на південь я зрозумів, що влетів в мінуси і добряче так злив висоту. Думаю, якби спробував - то можливо ще й витягнув би, але вирішив не ризикувати і з запасом піти на посадку. Цього разу сів добре).
Отак усе й було.
01.11.2015
Кирилл Данильченко:
Вторая серия в воскресенье у меня была после Кости. Подбираю аппарат в нижней части тропинки, водружаю на горб, делаю первые шаги и вдруг понимаю: что-то тут не так. Пропала в конструкции надёжная пружинистость, слегка разбавленная хлопаньем паруса о поперечины да негромким позвякиванием. Стал дельтаплан каким-то расхлябанным, дряблым сверх всякой меры. Казалось, тряхнёшь его хорошенько - рассыпется на составляющие, тряпочки в одну сторону, палочки в другую, дырочки - в третью.
Тряхнул.
Не рассыпался.
Смиряюсь с неизбежностью подъема, тащусь наверх к поджидающей Люде. Дотаскиваю пепелац до стартовой позиции и начинаю жаловаться на своенравное устройство, на разные лады им потряхивая да за троса подёргивая. Равно как и в нижней части тропинки, аппарат разваливаться от потряхиваний и не думал, засим был признан годным к полёту.
Поскольку мой предыдущий лётный день состоял из единственной, весьма неудачной, болезненной и разорительной попытки (завесился, грохнулся на -2 стойки и синяк на брюхе), в это воскресенье перед каждым стартом подолгу боялся. Стою, значит, боюсь, жду пока ветер из 3 мс южного превратится в 0 мс западный. Что характерно, таки дожидаюсь, стартую, и даже как-то лечу. Судя по всему, лечу как-то странно, поскольку Люда сразу сбегает вслед для дальнейшего осмотра аппарата (не то, чтобы странно, но было заметно, что в полёте Кирилл об этих троссах помнил - Л.Г.). В ходе пристального вглядывания во все точки креплений наконец обнаруживается то самое слабое звено. Им оказывается.. свободно висящая взведенная лягушка. Лягушка-путешественница.
Вариант впадения в маразм при сборке был сразу отвергнут, поскольку лягушка таки была взведена. Без зацепления взвести её, конечно, можно, но только с очень серьезной поддержкой со стороны дедушки Альцгеймера. Таким образом, у появления неисправности мог быть только один виновник: Бах!
Именно он заставил конструкцию дельтаплана сыграть во время одной из не самых мягких предыдущих посадок, отправив злополучную лягушку в свободное болтание. Именно он стал причиной той унылой дряблости, которой так опечалил меня дельтаплан.
После взведения аппарат пришёл в норму и без сюрпризов долетал до начала сумерек.
Мораль: Бах! коварен.
Костю и Женю поздравляю с почином! :-)
01.11.2015
Костя Сиваш:
Солнечное утро благосклонно намекало на весьма удачный день для летного просвещения.
Окончательно вся компания собралась под лысой горой По приезду в ангар местные проголодавшиеся коты, созерцая наше присутствие, строили свои планы Видать учуяли вкуснятину в виде куриных крылышек в багажнике Жени.
Достав аппараты из ангара – устремились на запад. Под горой лояльное к нам солнце весело приветствовало нас. Неполадок при сборке аппаратов не выявлено – значит можно взбираться на склон. На тропинке, нас Учлетов было четверо, Серега отправился на ступеньку, Дима и Андрей на вершину. Ветер был весьма слабый,то утихал то оживлялся ненадолго. Приступили к пробежкам, размялись. Получив одобрение Люды, подняться немного повыше. неподалеку от стройных березок я приготовился к старту, внимательно выслушав напутствие. Старт. Бегу, бегу - земли под ногами уже нет. Аппарат, задирая нос, взмывает вверх - и резко с креном вправо -бах Не выдержал угол и не выровнял крен. Проверяю - цел сам и аппарат. Тащусь на тропинку - снова старт. И снова бабах. Проверяю стойки аппарата и собственные конечности - нормально. Важно и нужно ровнять угол, соблюдать его на протяжении всей пробежки, крен ровнять, жать аппарат, бежать быстро, при посадке отдавать на всю, а вот если неудачная посадка, получается, мотаться на стойку. После обеда, обдумав допущенные ошибки, снова поднялся на тропинку, приготовился к старту. Старт. Бегу, стараюсь контролировать угол…. Бегу, аппарат поднимает меня и, о чудо, я лечу!!! Прижав немного аппарат продолжаю лететь Восторг! После меня также впервые полетел Женя!!! Восторг увеличился! Находясь в воздухе - над землей, значительно яснее понимаешь управление аппаратом,
Моменты подавления крена, контроль скорости. Практика и еще раз практика.
Смеркалось. Собрались, унесли аппараты в ангар, переполнены эмоциями и настроения разъехались по своим делам. День выдался Супер позитивный, спасибо Люде за наставления, Артему за консультации по конструкции крыльев и всем ребятам! По приезду домой чувство, что ты ходишь с дельтапланом, не покидало до ночи. Вот такой он цепкий, о великий Дельтаплан! 
17.10.2015
Вова Бельський:
На першому занятті я вперше побачив "дельту" і те, як люди з нею вправляються... і зрозумів, що буде не просто досягнути їх рівня... але, тим не менше, варто спробувати!
Тож перше заняття пройшло в ознайомленні із технікою і технологією управління апаратом.
Окрім теорії, мені також дозволили тричі пробігтися з дельтапланом на плечах, чого цілком вистачило щоб пожаліти про відсутність фізичної підготовки...
Також в цей день мій товариш вперше відірвався від землі, що в загальному нам обидвом непогано підняло настрій. Власне, так минуло перше заняття, після якого, в силу різних причин, на друге заняття я приїхав через місяць (варто зазначити, що мені подобається і дуже сильно підходить - це можливість вільного відвідування).
А от на другому занятті погодні умови не сприяли польотам, зате сприяли тренуванню "салаг", серед яких виявився лише я один, саме тому вся увага інструктора була виділена мені і тільки мені. Згадавши усі настанови першого уроку я взяв на плечі апарат і почав з ним бігати. Після першої спроби виявилось, що бігти треба швидше... добре, це я ще міг... відхекавшись зробив другу спробу і відчув, що зустрічний вітер піднімає апарат і мене... це додало мені впевненості тож за наступним разом я вирішив відчути себе дельтапланеристом і при польоті вцепитись за ручку а не за бокові стійки як це було б правильно при висоті над землею 1,5 м. Не сказавши нічого інструктору, я впевнено почав втілювати свій план... коли мої руки торкнулися ручки і моє очі втупилися у землю, мені вистачило однієї миті та криків інструктора, щоб усвідомити всі наслідки свого вчинку, тобто майбутні погнуті стійки та обдерте облицювання... протягом наступних двох мілісекунд мені вдалося повернутися до вихідного положення і зупинити апарат. Мушу зауважити, що я розраховував на жорсткішу реакцію інструктора, але добре, що добре закінчилось Більше я не проявляв ініціативи і наступні мої тренувальні потуги пройшли відповідно з інструкціями та без пригод.
Дякую Люді за розуміння 
03.10.2015
Володя Марчук:
День был солнечный.
Сначала было тепло, а к обеду, так даже чуть жарко.
Первую половину дня мы с Андреем Драмарецким и Олегом Вовком ремонтиовали "Рыжий" "Студент" - его первое правое колено консоли.
Всё сделали, ребята получили практические навыки клёпки и сборки аппарата из 2-метрового пакета. Теперь по поводу клёпки можно и нужно будет их привлекать.
Как раз до обеда провозились, а на обеде угостились обжаренными на костре куриными лапками - убегавшиеся учлёты в качестве отдыха расстарались 
После обеда студентоводы собирали свои аппараты, я пощёл с Женей на "Тропинку" бегать. И обнаружил выломанное гнездо антипики в левой консоли - в следующий раз нужно будет заменить, а пока аппарат допустил к полётам только до уровня "Стиупеньки". Буквально раз Женя успел сбежать из-под перегиба, а потом меня сменила Люда и я пошёл на верхний старт.
Поначалу погода "радовала" свежим северо-западным ветром, который периодически разворачивался до юго-юго-западного или стихал до умеренного и выравнивался. Сверху летали Андрей и Олег, каждый на своём аппарате.
Начал полёты Андрей. Хорошо стартовал, быстро влез в подвеску, не пережимал в процессе - его и выдуло выше склона.
Но на первом же повороте слижком пережал, заломил лихой крен и быстренько растерял пол-склона высоты. Чуть пролетел на Юг и в крутом крене развернулся на Север. С трудом вышел из крена, на низкой высоте. Едва не чухая пузиком траву на склоне и кусты у подножия развернулся на посадочный курс на Запад и хорошо сел. Полёт даже Володя Силенко оценил, попросил чуть приструнить такого "экстремала".
Олег устранял неправильную сборку аппарата, поэтому поднялся позже, сзади его уже поднимавшийся Андрей подпирал. В первом полёте Олег, на контрасте с Андреем, зело скромно пилотировал. Хотя крена были средние, но втоой поворот на 180 заканчивать не стал и хорошо приземлился.
Ветер стих до слабо-среднего, 2-3 м/с, и выровнялся по направлению.
Во втором полёте Андрей вёл себя поскромнее с кренами, но на входе в поворот сильно терял высоту из-за того, что разгонял аппарат как перед энергичным разворотом. А разворачиваясь на посадочный курс даже допустил подвзмытие. Но скорость потерял не сильно, высоты и скорости для хорошей посадки вполне хватило.
Второй полёт Олега - очень маленькие крена, и,как следствие, развороты "на пол-неба". Хотя высоты хватало, но успел улететь уже до середины долины и поэтому пошёл на посадку не докрутив до конца второй на 180.
К третьему полёту ребята уже упахались таскать дельтапланы. Ветер стих до 1, от силы, 2 м/с, направление в основном в лоб.
Полёт Андрея получился очень правильным: в меру плавные развороты, без резкой работы по тангажу.
Олег тоже хорошо пролетел, я даже не могу вспомнить подробнстей.
Собрались, отнесли аппараты в ангар, накормали курячими костями приангарных котиков и уехали.
Прошедшим днём остались довольны учлёты, инструктора и котики 
|