октябрь-ноябрь :: сентябрь :: август :: июль :: апрель :: март :: январь-февраль
2015 Back to reality         Форум

20.09.2015

Андрей Драмарецкий:
Испытание второго Студента :-)
День для меня начался весело и радужно, а собственно почему бы и нет - прогноз обещал полёты с Востока, в правой руке труба для консолины, в кармане клепательная трубочка, а в голове мысли, что сейчас приеду, быстренько подлатаю своего дракона и в воздух! Но, как говориться, не тут то было. По приезде в ангар, моего пылу-жару "слегка" поубавилось после новости, что диаметр трубочки был ошибочно указан на два миллиметра больше.. к тому же оказалось, что, дабы присоединить буж, требуеться еще одна трубочка, только 6-ти миллиметровая. Смирившись с неутешительным фактом, что наш аппарат сегодня вряд ли отправиться в небо, мы с Анатолием занялись своим аппаратом, по-мелочам: подготовили первое колено, Анатолий заменил пластмаски, предотвращающие трение монетки бокового узла о консоль, а я подшил на носу чехол.
Завершив возиться с нашим аппаратом, Вова мимолетом брошенной фразой в миг покончил с нашим унынием: "Если будете себя хорошо вести, то может сегодня еще полетаете!" :-) В глазах мгновенно вспыхнул огонек, в котором можно было усмотреть: радость, эйфорию, а порой и легкое безумие :-) Ноги сами зашагали в ангар, а пальцы сомкнулись на подвеске :-)
По прибытии в лагерь оказалось, что Дима успел слететь два раза, притом весьма успешно, с экстремальной точки зрения: первый раз в склон, второй с посадкой по ветру :-)
Пораскинув мозгами, мы рассудили, что после такой дозы адреналина, наверняка требуеться небольшой отдых и спустились Диме на помощь, дабы дать предоставить ему некоторое время для отдыха, включающее пару наших полетиков ;-)
Дима любезно согласился, за что ему спасибо :-)
И мы потащили аппарат в лагерь. Так как было уже два часа, Люда предложила пообедать, хотя обедать, в наши с Анатолием планы явно не входило, но против голодной толпы, как говориться, не попрешь! :-)
Пощелкав челюстями, бодро потащились на старт. Меня переполняло любопытство:"Как интересно этот Студент поведет себя в воздухе? Как откликаеться этот аппарат на движения ручки?" и многое другое. Было бы здорово, полетать на множестве типов аппаратов, чтобы лучше научиться чувствовать дельтаплан в целом, набраться опыта, чтобы можно было облетывать другие аппараты, и в воздухе четко и безошибочно определять характеристики и возможности дельтаплана.
Ветер на старте "слегка" подкашивал с юга, поэтому пришлось немного подождать.
Выждав пару минут, в окружении любопытных "приземленных", стартовал.
Ощущение от полета здоровские (может потому что я уже было приготовился сегодня вообще не полетать), аппарат на все твои команды реагирует мгновенно, что доставляет удовольствие в чистом виде :-) И посадка как говориться "в тапки" :-) :-) (замшевые, мягкие) :-D
Вот собственно и сам видеоматериал:



20.09.2015

Дима Хаит:
Буйный Юг
Первый старт пошел как по маслу! Почему я пихаю ручку - хз, почему я дергаюсь как cкаженый - хз :fool:
видео
Хотел исправить это дело во втором заходе - не вышло :))) видео
Стартанул норм, повернул на 90, повернул на 180 и Юг такой фууууххх, поддул меня в склончик :shock: , я судорожно понял что иду на посадку на склон, прокрутил в голове слова Володи с лекций о таких посадках. "Ооппаа" прокричал я и цепанул левым крыльцом склон, выдал и стал на ноги! Было бы ништяк все, если бы не Угол склона (к сати сколько там?!), потащило меня вниз и 2 латы приняли на себя удар, согнулись в общем, и вырвало штуковину с антипики. НО мне понрав что тащить далеко не нужно было т.к. очень жарко.
Третий заход: видео
Люда дала указание лететь зигзагами над дорогой. Старт нормас, отошел от склона нормас и иии забыл о зигзагах (на радостях что все норм)
Вспомнил и начал поворачивать на 90 и опять подул юг, думал крутануть спираль, но пришлось бы в склон (что меня пугало) подомной УТ-ша с Ярославом, тут то я и пролетел норм место для поворота... лечу над комышами и думаю о стойке, жалко ведь. Решил поднабрать скорости для посадки с ветром в хвост. Долетел до дороги, выдать что-то мне стало стремно и на приличной скорости я спидбаром ткнулся в землю, сразу намотавшись на стоичку :D ! Студет уперся носом в землю и кувырнулся на спину, я вместе с ним. Смотрю - жив, здоров, лежу верх ногами на солнышке, перевернулся и дотянувшись до карабина отцепился от аппарата и слез с него.
Перевернул, осмотрел - все на месте, стойки целы, латы тож :Yahoo!:
Дальше передал аппарат Андрею и Анатолию чтоб хоть чуток полетали.

ВЫВОДЫ: Студент крепкий аппарат, Юг - не очень хороший для таких нубов как я.
Нужно меньше дергаться и пихать ручку (скорости мало)
Посадка в (на) склон стрёмная, но осуществимая. Посадка с ветром в хвост тож норм (если учесть то, что и обычные посадки пока хромают у меня) Опыта набрался кучу, травм 0, аппарат повредил немного :D
Все ошибки прекрасно видно на видео, буду их искоренять!
видео
ЗЫ: звук в видео опять пропал, скорее всего из-за не мягких посадок, и я втулил в него веселый трек.

Инструкторское резюме.
Учлёт, помни:
С ВЕТРОМ ХВОСТ САДИТЬСЯ НЕЛЬЗЯ!


12.09.2015

Ваня Цуркан:
До сьогодні на «Амурі» (Avian Amour, чи просто Амурчик) я літав всього один раз – у Великій Кручі. Малінився. Тобто, до цього моменту я на ньому не літав ВЗАГАЛІ! Тільки пробігся декілька разів. Апарат дуже легкий, тому бігати з ним було навіть приємно. Про ЧУ, малінку і перший політ на «Амурі» (який закінчився добре, незважаючи на один момент) розповім в іншій статті. А зараз розповім вже справжнє знайомство з апаратом. Паріння на ньому.
Та й взагалі льотний день видався надзвичайно інтенсивним. На гору приїхала куча народу, якої я тут ще не бачив. Познайомився з хлопцями, які літають вже зі сходинки. Та не тільки зі сходинки, одного хлопця (не пам'ятаю ім'я ( В. М. Нагадую: Ярослав)) навіть зверху запустили. Було ще багато польотів, пересадок. Про все і не розкажеш.
Ще під час обльоту апарату у Великій Кручі виявилося, що в нього сильна задня центровка. Тому, першим ділом після того як я зібрав апарат, було закріпити її якнайближче спереду. За допомогою Velcro-липучки, під керівництвом Вови Марчука я швидко впорався з цим завданням. Потім Вова сказав, що краще було б його все-таки ще раз облітати, тому ми попросили Жеку Лисенко, який теж приїхав на Гору, облітати апарат. Жека люб'язно погодився.
Витаскали апарат на Гору. Приготувалися до старту. Ще прийшлося бігти вниз за карабінами, оскільки пасок, до якого чіпляється карабін був надто короткий. Тепер система підвісу складалася з трьох карабінів.
Жека почекав, поки роздується вітер і стартував. Обльотував Жека апарат не менше, ніж півгодини. Перші декілька хвилин я спостерігав великі крена при поворотах. Апарат сильно «болтало» в потоках. Пізніше вже спокійно «рассекал» небо і набирав 50-100м. Через пів години, коли Жека підійшов ближче до схилу, а мені трохи набридло чекати, я люб'язно помахав йому, щоб він заходив на посадку ;))) Якраз перед чим спостерігав феєричну посадку Андрія зверху на горі (у Юлі Бурлаченко мають бути фото його зігнутої стійки). Чекатимемо розповідь від Андрія.
На «Ступеньке» зустрів Жеку, який ніс апарат. Якщо коротко підсумувати, те що Жека сказав, то:
1) Для нього центровка була задня, хоча вона виставлена максимально вперед. Для мене має бути якраз.
2) В керуванні апарат реагує трохи довше, тугіше ніж «Студент».
3) Літати можна. Навіть зразу зверху.
Вова Марчук дозволив летіти зразу зверху. Тому я з радістю потащив апарат нагору. До цього моменту погода трохи стихла. Тут стартував Діма Давиденко, парив. Вирішив стартувати і я. Жека запускав.
Вітер був сильний. Стартував – одразу опинився вище схилу. Легко повернув направо. Долетів до Сталінграда, почав повертати: прижав, відкренив, видав. Реакції не видно. Ще раз. Те саме. Нарешті прижав апарат сильніше, і відкренював довше – апарат швидко розвернувся, летів під кутом 25 градусів до схилу. Прижав, відкренив, видав – апарат все-одно летить за кромку. Прижав, відкрееееенив, видав – апарат повернув. Я очікував, що керувати новим апаратом буде важче, але щоб так!
Далі галсував між Сталінградом і в сторону цвинтаря. І при поворотах мені треба було прикладати майже гігантські зусилля для того, щоб розвернути апарат і, особливо, щоб потім вивести його з крену.
Весь час мене тримало трохи вище кромки. Потім побачив, що в районі між вагончиком і Сталінградом сильно піднімає. Почав крутити вісімки тут. На цьому етапі вже трохи призвичаївся до апарату. В повороти входив порівняно легко, але щоб потім відвернутися від схилу, знову треба було прикладати велетенські зусилля. Інколи, щоб не залетіти за кромку, хапався однією рукою за стійку, і максимально відхиляв ноги. Хоча тут була і моя помилка: не слід було повертати до схилу так сильно, тим більше при такому вітрі. Зрозумівши це, вирішив літати далі від схилу, тим більше що якраз тут була висока термічність.
Фотодокумент

Попавши в зону термічності мене почало сильно «болтати». Дуже часто попадав у потоки одним крилом, і знову, щоб довернути у сторону потоку, треба було сильно напружитися. Скоро мої зусилля були винагороджені: опрацювавши декілька таких потоків я набрав досить багато висоти. Продовжував обробляти потоки, піднявся ще вище, десь на 100м над рівнем Гори, як сказали потім очевидці. Жаль, не було приладу, міг би піднятися ще вище. Раз, думаю, у мене є запас висоти, можна краще вивчити реакцію апарата на крени, притискання ручки. Що встигнув зрозуміти, це те, що апарат на повороти з легким притисканням ручки майже не реагує, повертає дуже повільно і плавно. Якщо ж притиснути ручку до кінця, і повернути, то апарат повертає швидко, щоправда не знаю скільки при цьому втрачається висоти. Також пробував відпустити ручку. При цьому апарат рухався хвилями. Тобто спочатку легко тормозив і ручка підіймалася вгору, а потім так само плавно набирав швидкість. Як мені потім сказав Богдан Норкін, треба було відпускати ручку повільніше, тоді апарат рухався би по прямій.
Оскільки у мене ще був запас висоти, вирішив крутити спіралі. Апарат дуже гарно вів себе. Зусилля прикладав тільки для входу. Так само легко апарат вийшов зі спіралі.
Коли втратив висоту і повернувся до схилу, то відчув, що мене дуже сильно болять руки від втоми. Вирішив іти на посадку. Покрутив одну спіраль. Все ще вище схилу. Потім думаю: «Ну коли ще буде така шарова погода!», і повертаюся назад до схилу. Через декілька хвилин, коли знову набрав висоти, все-таки вирішив заходити на посадку. Зробив дві спіралі: ліву і праву, і все-одно був вище схилу. Потім робив галси над дорогою, скидаючи висоту. І коли вже заходив на посадкову пряму, звернув увагу на те, що апарат дуже швидкий. У повітрі це було не так помітно. Благополучно сів, сильно пихнувши ручку. Політ тривав близько години.
Потім був обід, після якого я вирішив стартувати ще раз. До цього часу погода затихла і в небі з'явилися парики. Багато париків. І декілька дельтапланів.
Знайшов вікно, стартував. Динамік був слабший, більше 20м не набирав. Керувати вже було звичніше, легше, але апарат все-одно реагував з деяким запізненням. Цей політ був багатим ... на порушення правил повітряного руху. Двічі я повернув, не глянувши при цьому назад, і двічі попав на Юлю, яка летіла назустріч. Але тут все обійшлося. Ще один раз я побачив параплана десь метрів 10 під собою. Як він там опинився не знаю. Тут теж все обійшлося.
А ось четвертий інцидент був близьким до зіткнення. Я летів від цвинтаря. Назустріч мені – Андрій на Студенті. Я його побачив десь за метрів 50. По правилах, я мав летіти ближче до схилу. Але Андрій був ближче до кромки. Не знаю чого я зразу не зреагував, але коли я знову подивився на Студента, він був метрів за 30. Я зразу роблю лівий поворот, але апарат реагує не миттєво. І тут чую звук «тинь» - зачепив крилом за трос Студента. На траєкторію апарата це не вплинуло. Нам дуже повезло, що все так обійшлося. Результат міг би бути дуже плачевним. Після цього моменту я тримався від усіх апаратів якнайдалі. Попаривши ще декілька хвилин пішов на посадку.
Підсумовуючи все сказане, зробив деякі висновки
На рахунок важкості управління апаратом. Це може бути спричинене наступними факторами:
1) Новий тип апарату, до якого я не звик.
2) При поворотах не завжди закидав тулуб
3) Потрібно більше прижимати ручку при повороті.
4) Тулуб знаходився надто високо над спідбаром, як видно на фотках нижче. (В. М. Можливо, саме для виправлення цього недоліку і була потрібна та, третя петля підвісу, що ми з тобою засунули в кільовий карман. І ще ідея є, в п'ятницю поговоримо)

Фотодокумент

На рахунок апарату взагалі можу сказати, що він
1) Гарний)
2) Легкий
3) Швидкий
4) Реагує з запізненням на вихід з повороту
На рахунок розходження у повітрі
1) При повороті оглянутися назад, про що мені неодноразово казав Вова
2) Не підпускати параплани близько до себе
3) Бути максимально зосередженим.
Загалом день видався вдалий. Сумарний наліт більше години, хоча вирішальним фактором тут була погода, а не мої льотні навики. Настрій був піднесений, з почуттям виконаної справи. Більше би таких днів)

P.S. : Дякую Андрію за фотки)


12.09.2015

И о Грифоне
Два видео «с борта».

Облёт аппарата в исполнении Артёма Терёхина.


«Гостевая» покатушка Богдана Норкина




Следующая страница     Back to reality     Предыдущая страница